пʼятниця, 23 вересня 2016 р.

Крилатий сонет


Чорніє все у пелені вечірній,
Палає обрій в реверансах барв,
Вже сонечко прямує відпочити,
І бачать всі його прощальний вальс.



Іду мрійливо тихою ходою,
Вдивляюсь в небо, в світло ліхтарів.
І кожна мить наповнена тобою,
Твій голос  чую в тиші вечорів.

Мій янголе чарівний злотокрилий,
В твоїм єстві лиш істинна краса,
З тобою світ стає великим дивом!

Поезіє! Вогненні словеса
В моїй душі вовік будуть палати.
Мій янголе, ти вчиш мене літати.

Немає коментарів:

Дописати коментар