Підкравсь зненацька килим золотий.
Злітає тихо із дерев серпанок.
Шепоче ліс, і мріють вечори.
Місяць-вівчар пасе зірок отару.
Майнув грайливий блиск до порцеляни.
Так тепло. Кава. Осінь на душі.
Простяг комин долоню полум’яну.
Перчить димком повітря ніжно чар,
Думки мовчать, і завмерли хвилини.
І підморгнув з небес, мабуть, вівчар,
Й іскра мені всміхнулась із комину.
Немає коментарів:
Дописати коментар